Чому курс долара знижується, а ціни на товари ростуть?

Фінансова грамотність сьогодні – ключ до успіху не лише для бізнесу, а й пересічних громадян. Розуміння ринкових механізмів та процесів, які керують валютними курсами – мінімум у сфері фінансів, яким повинен оволодіти кожен. Про те, чому курс долара знижується, а очікуване падіння цін не настає – розповідає наш експерт з персональних та корпоративних фінансових програм Роман Савченко. 

— Романе, хотіла б поговорити з Вами про те, як простій людині без економічної освіти орієнтуватися в сучасному фінансовому світі? Як зберегти свої заощадження? Раніше всі зберігали свої заощадження в іноземній валюті, але цього року курс впав і багато людей на цьому втратили. Що ви про це скажете?

— Так, ми всі звикли до того, що кожної осені курс зростав. Крім того, зростання цін в Україні завжди супроводжувалося зростанням курсу долара і багато хто помилково думав, що інфляція – це і є зростання курсу долара, однак це не так. Розберімося, що відбувалося раніше і що відбувається зараз?
У багатьох країнах існує дефіцит бюджету – Україна не виняток. Дефіцит бюджету означає, що грошей, які уряд збирає у вигляді податків і зборів, не вистачає для повного фінансування всіх видаткових статей. До видаткових статей відносять, в тому числі, і зарплати бюджетників, і витрати на будівництво доріг, і пенсії, і витрати на державну, так звану, «безкоштовну» медицину і т.д. Ось чому за кризових часів першими, хто відчував брак грошей в державі, були люди, які отримують заробітну плату з бюджету. Ці виплати просто затримували, тому що в скарбниці бракувало грошей на всіх. У таких випадках уряди залучають зовнішні позики. Тут пряма аналогія з сімейним бюджетом: якщо у вас різко скоротилися доходи, ви, або починаєте оплачувати свої витрати з великою затримкою, або позичаєте гроші, хоча прострочення платежу – це теж позичання, просто без згоди кредитора. І найправильніший варіант – скорочуєте витрати, наш уряд називає це реформами, але про це іншим разом.

Раніше довіри до нашої держави було мало (ступінь довіри в світі фінансів значить дуже багато, пізніше ми повернемося до цього) – ні населення країни, ні зовнішні кредитори не дуже бажали давати в борг Україні, тому держава продавала облігації внутрішньої позики самій собі – їх випускав уряд, а викупляв НБУ шляхом додаткової емісії гривні. Що при цьому відбувалося: оскільки населення і бізнес гроші в борг державі не давали, на ринок просто надходила додаткова сума гривні, а далі вже спрацьовували ринкові механізми. Що відбувається на ринку, якщо, припустимо, завезли велику партію яблук, яких і до того було досить, а кількість покупців залишилася колишньою? Звісно, продавці, побоюючись, що вони не продадуть товар, починають знижувати ціну. У ситуації з грошима картина та сама: обсяг долара на ринку залишився той же, а кількість гривні збільшувалася – тому, ціна гривні в доларах падала.

З цінами на продукти відбувалася інша ситуація. Уявіть собі, що яблук на ринку обмежена кількість, а попит зростає. Що роблять в цьому випадку продавці? Звісно, піднімають ціни. Чому в новинах ми часто чуємо про зростання або падіння виробництва? Тому що це той самий обмежувач кількості яблук на ринку. Якщо обсягу виробництва в країні недостатньо, щоб задовольнити попит, ціни зростають до тих пір, поки попит не знизиться до рівня виробництва – це ринковий механізм. До речі, коли держава втручається в економіку і забороняє збільшувати ціни, виникає дефіцит товару. Всі ми пам’ятаємо перебої з цукром та хлібом, навіть, в пострадянські часи.

— Не зовсім зрозуміло. Виходить, що гроші друкували і людям видавали заробітні плати, вони на ці гроші купували валюту. А чому попит зростав, адже більшість людей багатшими не ставали?

— Правильно, більшість людей багатшим не ставали, попри те що заробітна плата, номінально, росла. Просто зростання цін завжди випереджало зростання заробітної плати. Отримавши заробітну плату, людина все одно її витрачала на життя або відкладала у валюті. Так влаштована людина, що їй все одно хочеться більше (порівняйте побут ваших бабусь-дідусів і ваш, скільки речей було у них – і скільки у вас, як часто вони подорожували, навіть, як часто їли м’ясо і хліб з маслом, не кажучи вже про гаджети, розваги та автомобілі). Ми живемо в еру економіки споживання, але це окрема тема. Суть у тому, що потреби населення постійно зростають, отже, з такою ж швидкістю має зростати виробництво. Але, в нашій країні воно не росло (навіть падало в 90 ті) і не росте так. Саме тому, багато імпортуємо, навіть яблука, в буквальному сенсі. А імпортні товари ми купуємо за валюту, підвищуючи попит на неї.

Взагалі, ми повинні продавати на експорт (в грошах) більше або стільки ж, щоб валютні надходження від експорту покривали валютні виплати на імпорт – це називається торговий баланс. Якщо імпорт більше експорту – торговий баланс від’ємний, це впливає на підвищення курсу, і навпаки.
Резюмуємо: попит зростає завжди, стримує його тільки загальна кількість грошей у населення країни. Якщо вся країна виробила і продала товару на суму, що дорівнює тій, яку вся країна отримала «на руки» у вигляді особистого доходу, то обсяг виробництва в країні відповідає обсягу попиту і ціни не ростуть. Однак, якщо країна виробила менше, ніж отримали люди «на руки», ціни ростуть.

— Навіщо ж тоді друкувати додаткові гроші, якщо це призводить до зростання цін, а люди багатшим не стають?

— Насправді, гроші друкують всі, навіть розвинені країни. Але в розвинених країнах це роблять не для латання дірок, а для стимулювання економіки. Прогнозоване і помірне зростання цін вигідне виробникам і це стимулює розвиток виробництва. У нашій країні економіка не працювала і не працює правильно. Чому? На це впливають три фактори.
Перший: в лихі 90-і відбулося значне розшарування суспільства, 1% – 5% населення країни стало супербагатими, інші – бідними. Всі свої заощадження, зважаючи на нестабільність в нашій країні, бідні люди зберігали в доларах «під ліжком», багаті – в доларах за кордоном. Тобто, гроші або витікали з країни, або заморожувалися «під ліжком». Уявіть собі, що ви годуєте когось, а він замість того, щоб їсти їжу, ховає її під ліжко і кричить, що він голодний. Ось така абсурдна ситуація в країні відбувалася.
Другий фактор – це завищені бюджети, як наслідок неефективного керування державою та корупції. Попередній уряд лише у 2015 році запровадив систему «Prozorro», яка призначена вирішити проблему із завищеними бюджетами. Задача теперішнього уряду, впровадити реформи, які підвищать ефективність керування державою, та знизять рівень корупції в державі.
Третій фактор: коли економіка в занепаді, обсяги виробництва і прибутку підприємств в країні падають, держава недоотримує надходження від податків – і це теж має істотний вплив на дефіцит бюджету. Як закривали дефіцит бюджету, ми вже обговорювали.

— Зрозуміло.

Що змінилося та що відбувається тепер?

— Романе, що сталося цього року? Україні почали більше довіряти?

— Можливо, тому що їй реально почали давати в борг іноземні кредитори. Якщо дивитися ширше, то в глобальній економіці багато експертів очікують світової економічної кризи. Економіка розвинених країн сповільнюється і місцеві центробанки, намагаючись вирівняти ситуацію, знижують ставки рефінансування (процентні ставки, за якими центральний банк надає кредити комерційним банкам; ця ставка впливає на ставки комерційних банків). Але тому, що знижуються ставки з кредитів, знижуються ставки і з депозитів, і з облігацій державної позики (ці облігації цікаві тим, що виплата за ними гарантована державою). Справа дійшла до того, що в деяких країнах ці ставки стали від’ємними.
У теперішній ситуації західні інвестори почали шукати джерела доходів серед країн з економікою, що розвивається, в тому числі і в Україні. Так, існує ризик розвитку військової агресії на Донбасі, але всі експерти сходяться на думці, що він мінімальний. З іншого боку, маємо унікальну для нашої країни ситуацію з пропрезидентською монокоаліцією в парламенті – це дає надію на політичну стабільність протягом найближчих 5 років. З огляду на те, що дохід з ОВДП досить високий (на початку року 18% на даний момент 15,5%) багато інвесторів приймають рішення на користь українських боргових паперів.

Далі все знову відбувається згідно із законами ринку. Тільки тепер, в країну заходять долари і їх стає більше – звісно, ціна на долар в гривнях стає меншою. З іншого боку, грошей на ринку стає більше (але не шляхом емісії, а через позики) і ціни на товари зростають.

— Ви говорили, що ступінь довіри в світі фінансів важить дуже багато. Не могли б Ви докладніше розповісти про це?

— Ступінь довіри між кредитором і позичальником – це призма, дивлячись скрізь яку, кредитор оцінює ризики своїх капіталовкладень. Наприклад, якщо у Вас є вільні гроші і незнайомий бізнесмен пропонує вкласти в його бізнес, то, швидше за все, Ви йому відмовите, або почнете детально вивчати його бізнес, дізнаватися про нього все, щоб зрозуміти, наскільки йому можна довіряти. У найкращому варіанті для цього бізнесмена, Ви позичите йому гроші, але під великий відсоток, тому що об’єктивні ризики збільшуються ще й особистою недовірою до незнайомої людини. Те ж саме відбувається і з українськими банками, яким ніхто не довіряє, і вони змушені залучати гроші на депозит під високий відсоток. Більша частина населення зберігає гроші в готівці у доларах, тому що взагалі нікому не довіряє. Яке відношення це має до фінансів? Саме безпосереднє: якщо гроші дорогі (високі процентні ставки по кредитах), вартість цих грошей необхідно враховувати в цінах на товари, щоб працювати з прибутком. Відповідно, ціни на товари вищі. Якщо ціни вищі, то споживання стає нижчим або зростає повільніше. Якщо ж споживання нижче, то оборот бізнесів, відносно, невеликий і, відповідно, робочих місць там теж створюється менше або заробітні плати низькі. Це, в свою чергу, впливає на платоспроможність населення країни в цілому. Резюмуємо: чим вищий ступінь недовіри, тим вища вартість грошей, тим повільніше розвивається економіка і тим менші доходи населення. І навпаки – чим вищий ступінь довіри, тим гроші дешевші, їх більше на ринку і економіка росте швидше.

— Що ж робити, щоб довіра була вищою?

— Як би банально це не звучало, але потрібно боротися з корупцією і робити незалежною та надійною нашу правову систему. Так, це звучить зовсім не про фінанси, але тут прямий зв’язок. Якщо інвестори будуть впевнені, що їхні гроші надійно захищені та в розрахунок беруться тільки ринкові ризики, вони будуть більш охоче інвестувати в українські бізнеси та державу в цілому. Якщо населення почне довіряти банкам і буде зберігати всі заощадження в банківській системі, то кредити стануть дешевшими.